Artikel teilen
Eugenia Emerald is an active combat officer in the armed forces, a sniper and a spy.
Before the war, Eugenia was engaged in business, raising children and collecting weapons. She owned a jewelry factory, a recreation center and rented out clubs for businesses to use. At the start of the war, she gave all of her property and money to the Ukrainian army.
What happened during the first days of war?
On February 23rd, I had a bad feeling. I gave my colleague some cash to buy food, water and hygiene products for 30 people for six months.
Then I collected all the weapons from my collection (5 rifles and 5 smoothbore rifles) and transported them to my home near Kyiv. Everyone laughed at me that day, and in the morning, the war started.
After the first explosions in Kyiv, I helped to transport relatives and acquaintances. Then, I came to their defense. My father spent his whole life stockpiling and preparing for war, which he taught me to do too. I joined the territorial defense and the armed forces.
How was it to work alongside men in the army?
It was not easy. At first, the guys thought I had no place next to them, but then they got used to it. So, I became a soldier.
Do you always keep your weapon close by?
Of course! My weapon is a machine gun. But I will soon get an RPG. I am currently working at the front in the fields. I want to fight in the occupied cities. I am desperate!
Do you have dreams?
I have very different dreams, but in general, they involve the military, sort of like an action movie. That's how my subconscious mind works. My friends have dreams in which I am very beautiful, in the woods or in the green grass surrounded by the sun.
What is the most difficult thing for you in these times?
Morale. During the war, many friends betrayed us. Many wealthy acquaintances simply fled abroad and began to tell me disgusting things. Former friends think I only stayed so that people will think highly of me and don't actually do anything here.
It is very difficult for me to come to terms with betrayal and get used to looting. For example, there was a situation when we bought bulletproof vests, walkie-talkies and other important things for the military and just did not get most of everything. Things just disappeared.
What is the first thing you think of when you wake up?
I think that for the first time in my life, I am in my place, in harmony. War is mine. I am fighting for my country. And I want my child to come back to live here.
What will you do first after the victory?
I'll call my mom. After that, I will drink vodka. Then, I will start rebuilding the country. It will be a lot of work to try war criminals and punish looting and desertion.
In this war, we learned to unite and help each other. It should always be so.
UKRAINIAN: Усе віддала війні
“Я усе віддала українській армії: колекцію зброї, всі заощадження, нерухомість та дві машини. Собі залишила лише військову форму”, - розповіла українська військова в інтерв’ю “KATAPULT Ukraine”
Євгенія Емеральд – діючий бойовий офіцер ЗСУ, снайперка та розвідниця.
До війни Євгенія займалась підприємництвом, виховувала дітей та колекціонувала зброю. Вона володіла ювелірним заводом, базою відпочинку та сдавала в аренду бізнес-клуби. З початком війни, все майно та статки, вона віддала Українській армії.
Як минули перші дні війни?
- 23 лютого у мене було нехороше передчуття. Я дала колезі готівку і сказала купити їжу, воду та засоби для гігієни на 30 осіб на півроку життя.
Далі зібрала всю зброю з колекції (5 нарізних та 5 гладкоствольних рушниць) і перевезла у свій дім під Києвом. З мене всі сміялися того дня, а зранку почалась війна.
Після перших вибухів в Києвi, я перевезла близьких та знайомих до себе. Потім стала на їх захист. Мій батько все життя робив запаси та готувався до війни, він навчив цьому і мене. Я вступила до територіальної оборони, а потім приєдналась до ЗСУ.
Як проходила адаптація до чоловічого колективу у армії?
Це було не просто. Спочатку хлопці вважали, що мені поряд з ними не місце, але потім звикли. Так я стала солдатом.
Ви завжди тримаєте свою зброю поруч?
Звичайно! Моя зброя - автомат. Але скоро отримаю РПГ-гранати. Наразі я працюю в полях, на фронті. Хочу битися в окупованих містах. Я – відчайдушна!
Чи бачите ви сни?
Я бачу дуже різні сни, але загалом це бойовики та якісь екшени. Так в мене працює підсвідомість. Мої подруги бачать сновидіння, в яких я дуже красива, у лісах чи у зеленій траві в оточенні сонця.
Що для вас найскладніше в ці часи?
Моральний стан. За час війни дуже багато друзів зрадило, багато заможних знайомих просто втекли за кордон і почали мені говорити гидоти. Колишні друзі вважають, що я піарюсь і нічого не роблю насправді.
Мені дуже складно змиритись зі зрадою і звикнути до мародерства. Наприклад, була ситуація, коли ми купили бронежилети, рації та інші важливі речі для військових і просто не отримали більшу частину всього. Речі просто зникли.
З якою думкою ви прокидаєтеся?
Я думаю про те, що вперше у житті на своєму місці, у гармонії. Війна – це моє. Я б’юсь за свою країну. І я хочу, щоб моя дитина повернулася сюди жити.
Що перше ви зробите після перемоги?
Зателефоную мамі. Після цього, вип’ю водки. Далі почну відновлювати країну. Роботи буде багато: розбирати військові злочини, карати за мародерство та дезертирство.
На цій війні ми навчились об’єднуватися та допомагати одне одному. Так повинно бути завжди.
RUSSIAN: Все отдала войне
Я все отдала украинской армии: коллекцию оружия, все сбережения, недвижимость и две машины. Себе оставила только военную форму”, - рассказала украинская военная в интервью “KATAPULT Ukraine”
Евгения Эмеральд – действующий боевой офицер ВСУ, снайпер и разведчица.
До войны Евгения занималась предпринимательством, воспитывала детей и коллекционировала оружие. Она владела ювелирным заводом, базой отдыха и сдавала в аренду бизнес-клубы. С началом войны, все имущество и состояние, она отдала Украинской армии.
Как прошли первые дни войны?
– 23 февраля у меня было нехорошее предчувствие. Я дала коллеге наличные и сказала купить еду, воду и средства гигиены для 30-ти человек на полгода жизни.
Далее собрала всё оружие из своей коллекции (5 нарезных и 5 гладкоствольных ружей) и перевезла их в свой дом под Киевом. С меня все смеялись в тот день, а утром началась война.
После первых взрывов в Киеве я перевезла близких и знакомых к себе. Потом стала в их защиту. Мой отец всю жизнь делал запасы и готовился к войне, он научил этому и меня.
Я вступила в территориальную оборону, а затем присоединилась к ВСУ.
Как проходила ваша адаптация к мужскому коллективу в армии?
Это было не просто. Сначала ребята считали, что мне не место рядом с ними, но потом они привыкли. Так я стала солдатом.
Вы всегда держите свое оружие рядом?
Конечно! Мое оружие – автомат. Но совсем скоро я получу РПГ-гранаты. Пока я работаю в полях, на фронте. Но я хочу воевать в оккупированных городах. Я – отчаянная!
Видите ли вы сны?
Я вижу очень разные сны, но в основном это боевики и экшены. Так работает мое подсознание. Мои подруги видят сновидения, в которых я очень красивая, в лесах или в зеленой траве в окружении солнца.
Что для вас сложнее всего в эти времена?
Моральное состояние. За время войны очень много друзей предали, многие состоятельные знакомые просто убежали за границу и начали мне говорить гадости. Бывшие друзья считают, что я пиарюсь и ничего не делаю на самом деле.
Мне очень сложно смириться с изменой и привыкнуть к мародерству. К примеру, была ситуация, когда мы купили бронежилеты, рации и другие важные вещи для военных и просто не получили большую часть всего. Вещи просто исчезли.
С какими мыслями вы просыпаетесь?
Я думаю о том, что впервые в жизни на своем месте, в гармонии. Война – это мое. Я бьюсь за свою страну. И я хочу, чтобы мой ребенок вернулся сюда жить.
Что первое вы сделаете после победы?
Позвоню маме. После этого выпью водки. Дальше начну восстанавливать страну. Работы будет много: разбирать военные преступления, наказывать за мародерство и дезертирство.
На этой войне мы научились объединяться и помогать друг другу. Так должно быть всегда.
