“How will I live when I am not a man anymore?”

"In my experience, Ukrainian men usually wait to talk to a psychologist about the trauma of rape until after it has caused them great pain. These men have experienced unbearable suffering”, psychologist Oleksandra Kvitko told KATAPULT UKRAINE.

Over the past month, the specialist has received at least 115 requests for assistance from victims of sexual violence from Kyiv, Chernihiv and occupied Kherson.

The majority of requests  come from teenagers and men in their 40s who were raped by Russian soldiers.

"A rape victim seeks psychological help only after the state of trauma has subsided. Since in reality there are at least 4 times as many victims as there have been calls to date, the calls will increase significantly over time," says Kvitko.

The specialist admits that working with traumatized civilians is difficult and that she also needs the support of her colleagues.

"I'll be honest, it's very difficult for me. Until now, I worked with women who suffered from domestic sexual violence. I have to consult with my Israeli colleagues all the time, and even they are shocked by what is happening. They have never had such cases," says the psychologist.

During the sessions

"Men often yell at me, but I understand that this aggression is not directed at me but at their abusers. The main question they ask is: “How can I live if I'm no longer a man?", Kvitko explains.

According to her, the relatives of such victims should just be there, not to judge and definitely not  to give advice on what to do. Do not even say "I understand you" because it is not true. It is impossible to understand them.

Also, don't fuel tensions with "God, that's scary." It is better not to give any evaluation at all. The best thing you can do is to ask - “What can I do for you?” Be silent, be there, hold their hand, hug or don’t, depending on their preference. That will be much more effective.

UKRAINIAN: “Як мені жити далі, якщо я вже не чоловік?”
Жінки, чоловіки та пiдлiтки стали жертвами сексуального насильства російських солдат в Україні.

“З мого досвіду, українські чоловіки звертаються до психолога, щоб розповісти про травму через згвалтування, тільки коли їм дуже боляче. Ці чоловіки зазанали нестерпних страждань,” – розповідає в інтервʼю KATAPULT UKRAINE психологиня Олександра Квітко.

За останній місяць спецiалiст прийняла щонайменше 115 запитів про допомогу від жертв сексуального насильства з Київщини, Чернігівщини та, поки що, окупованого Херсону. 

Більшість звернень – згвалтовані російськими солдатами підлітки та чоловіки за 40 рокiв. 

“Жертва згвалтування звертається за психологічною допомогою вперше, після спаду стану травми. Оскiльки в реальності постраждалих щонайменше у 4 рази більше, ніж тих звернень, що були до сьогоднішнього дня, то з часом дзвінків значно побільшає,” – говорить Квiтко. 

Спеціаліст зізнається, що працювати з травмованими цивільними важко i їй також потрібна підтримка колег. 

“Скажу чесно, мені дуже складно. До цього часу я працювала з жінками, що постраждали вiд побутового сексуального насильства. Доводиться постійно консультуватися з ізраїльськими колегами і навіть вони в шоці від того, що відбувається. У них таких випадків не було”, – зізнається психологиня.

Пiд час сеансiв 

“Чоловiки часто на мене кричать, але я розумію, що ця агресія направлена не на мене, а на їхніх кривдників. Основне питання, яке вони задають, “Як мені жити далі, якщо я вже не чоловік?”, – пояснює Квітко. 

За її словами, родичам таких жертв варто бути просто поруч, не засуджувати і ні в якому разі не давати порад, що робити. Навіть не казати “Я тебе розумію”, бо це не правда. Їх неможливо зрозуміти.

Також не накалювати словами “Боже, як це страшно”. Краще взагалі не давати жодної оцінки. Натомість поцікавитися – “Що я можу для тебе зробити?”. Мовчати, бути поруч, тримати за руку, обійняти або не обійняти”. Це буде значно ефективніше.